Особисто для мене, одним з найбільших сюрпризів на The Game Awards 2018 був анонс нової частини Marvel Ultimate Alliance.

Франшиза, що продовжувала славні традиції серії X-Men: Legends фактично була в комі вже 10 років. Тому нова частина серії, ексклюзивно для Nintendo Switch стала справжнім сюрпризом. Фанати супергероїки та beat ’em up з нетерпінням чекали нової гри та сподівались на диво.

Дива не сталось.

Якби MCU знімали в Asylum

Історія в грі жодним чином не продовжує сюжет попередніх двох ігор серії (і схоже на те, що дія відбувається в новому, окремому тайм-лайні). Настрій та подача історії теж дещо інші — якщо попередні ігри в серії подавали або відносно оригінальні історії, або адаптовані для гри комікс-арки, то третя частина відчувається певним спін-офом кіно-всесвіту Marvel.

Так-так, знову Вартові Галактики (а згодом Месники і герої дещо менш відомі) мають зупинити Таноса, не дати йому зібрати Камені Вічності і кулаками та добрим словом сіяти вічне та розумне серед супер-поганців.

Не погоджусь із інтернет-більшістю та на буду громити саме сюжет — як на комікс-історію він більш ніж притомний. Плюс він дає змогу побачити багатьох старих знайомих, та побачити чимало крутих локацій, котрі гравець може впізнати з тих-таки фільмів чи серіалів з кіно-всесвіту.

Окремо хочу виділити презентацію всього дійства. Уявіть собі суміш супергеройського B-movie з 90-х, сучасних фільмів та серіалів MCU та JoJo Bizzare Adventure. Уявили? Так, от тепер ви маєте деяке уявлення з чим вам доведеться мати справу. І цей аспект я можу тільки похвалити – спостерігати за подіями дуже весело (в усіх сенсах цього слова).

Троє в човні, не враховуючи супер-собаки

Великий ростер найвідоміших героїв (більше 30-ти найцікавіших героїв Марвел, плюс Люди Ікс, Лицарі Марвел та ще кілька команд будуть доступні із DLC), круті командні атаки, на яких побудована левова частка бою з противниками, доволі проста, але ефективна бойова система, синергія між різними героями – коли гра працює як слід, це дійсно непоганий beat ’em up.

На жаль, гра може запропонувати гравцеві лише бої. RPG механіки, присутні в попередніх іграх серії були аж надто сильно спрощені і їх можна майже повністю ігнорувати. Гравці можуть витрачати валюту на командні бонуси  або для покращення власних прийомів. Дещо пізніше гравці можуть використовувати певні кристали, щоб покращити деякі характеристики, на цьому власне і все.

З цим можна було б змиритись (давайте будемо відвертими, гра ніколи не планувалась як глибока РПГ), однак є дещо гостріша проблема – гравцеві не вигідно використовувати персонажів, які йому дійсно подобаються і грати лише ними – нові персонажі що відкриваються в ході проходження гри мають набагато вищий рівень, і від гравця вимагається чимало грінду, щоб його “слабші” герої могли скласти хоч якусь конкуренцію.

Дещо розбавляє рутину місцевий режим випробувань – Infinity Trials. Там не лише можна зустріти доволі цікаві нові умови місій, а й добряче “прокачати” улюблених героїв, вибити потрібну валюту та навіть відкрити кількох недоступних в кампанії героїв.

Трясця твоїй камері!

Найбільшою проблемою Marvel Ultimate Alliance 3: The Black Order є камера. Камера в грі за рівнем небезпеки для героїв сильно перевершує Камені Вічності чи будь-якого супер-злочинця.

Гра обирає дивні ракурси, в деяких частинах рівнів насильно наближається до гравця, в інших насильно віддаляється. А тепер уявіть, що ви граєте з іншим живим гравцем і хтось із вас покинув зону з наближеною камерою. Веселі американські гірки для обох гравців гарантовані!

Ще більше занурює у атмосферу гри з PS2 регулярні застрягання камери та надзвичайно сильні противники із далекобійними атаками, що знімають по чверті шкали здоров’я. Гравцеві залишається лише молитись Древнім Богам та використовувати старовинну техніку button mash.

Ця проблема дійсно дивна – в попередніх іграх серії, чи схожих по ігроладу проектах так гостро вона ніколи не стояла. Читачеві може здатись що це надмірні придирки до гри, але камера дійсно вбиває левову частку задоволення від гри.

Також в гри великі проблеми із картинкою, які неможливо просто проігнорувати. Nintendo Switch далеко не найпотужніша машина, однак навіть там Panic Button та багато інших студій змогли вижати прекрасний візуал.

Тут же ми маємо набір пустих коридорів в якості локацій, дуже бідне оточення, спецефекти, що регулярно “забивають” весь екран,  відверто “мильні текстури” та дешевий cell-shading. Дещо рятує зображення гарна стилізація персонажів та їх дизайн з добрячим впливом аніме — це власне єдине за що можна похвалити картинку.

Інша річ про яку слід згадати — просадки у фреймрейті. Ваш покірний не Digital Foundry, але я регулярно помічав просадки фреймрейту, подекуди дуже серйозні — вони відбувались майже щоразу, коли кілька героїв водночас використовували свої здібності, або гамбіти, чи борони нас Тор, супер-удари. Тоді картинка могла “зависнути” майже на цілу секунду. Цілком можливо, що цей аспект виправлять у майбутніх патчах, а поки “маємо те що маємо”.

Що хочеться похвалити — так це на диво хорошу роботу акторів озвучки. Між персонажами відчувається “хімія”, вони не переграють та й голоси досить схожі на свої “кіношні” прототипи. Особливо хочеться виділити Людину-Павука та Залізну Людину – браво!

Висновок

Під нальотом всіх технічних проблем та огріхів може бути складно помітити те, чим є гра в своїй суті. Це, в першу чергу, гра про любов до супер-героїки. Тут великий каст дійсно крутих персонажів, непогана бойова система та не найгірший сюжет. Однак ці достоїнства не сильно рятують гру на фоні міріаду технічних проблем, сумнівних рішень та, подекуди, відверто бюджетного виконання.

В кращі моменти — це до біса веселий beat’em up, де Тор та Росомаха можуть показати поганцям місце зимівлі раків. На жаль, кращі моменти в грі бувають зовсім не часто.